Як важливо НАВАЖИТИСЯ впустити себе в своє життя.
***
Патерналізм. Його форма - усталені піходи, принципи. Статика?
чи може релігія стати патерналізмом? і де межа?
***
Гумор, який допомагає бачити суть - дуже потрібний. Що там, за словами і усмішками? ...правда?
***
Відчуття: я є для іншої України. Але цю іншу, цілісну Україну ще треба збудувати. Почавши із себе.
***
Моя найбільша молитва - поза храмом...
***
В кожному дні має бути ТВОРЧА НАПРУГА. Коли гарячково шукаєш папір, ручку, щоб записати думки... Коли обдумуєш і систематизуєш обдумуване, щоб завтра воно стало дією, цінністю - стало життям.
***
Моя втомлена душа зрештою впускає в себе СПОКІЙ. Здавалося б, чи може бути втома, якщо ідеш своїм шляхом? Може. Навіть більше - має бути. Щоб випробувати себе на віру, щоб не стати крайністю. Абсолютом, який відірваний від контексту. Втома іде на межі із сумнівом: "Чи варто?". Але дуже швидко "чи варто" стає - "не можу відмовитися від"... (паралель із молитвою Ісуса на Оливній горі - як сенс пошуку сили для реалізації покликання).
Тому варто пройти крізь усе - щоб зрештою зрозуміти контекст, щоб зрештою отримати право говорити про нього. Щоб не втрати відчуття реальності...
***
Простягни мені свою руку. Крізь свою образу - простягни мені руку!
Адже саме зараз так потрібно, щоб хтось втримав. Нехай на мить я втрачу свою суб'єктність. Нехай... нехай впаду в типову форму слабкості і потребд іншого... Але сьогодні, будь ласка, подай мені руку - щоб я залишилася собою завтра.
п.с. сьоголні вийшла із костелу під час служби - виникла потреба ПОВІТРЯ... Було сонячно і тепло - 1 лютого, а на дворі наче весна... Знайшла в сумці довгий чек (єдине, на чому можна було написати те, що подумалося....) і почала записувати... так от - ця мить: вихід, ковток повітря, соце, небо - це як переступити контекст, щоб створити щось... Але суть в тому, що потім знову треба повернутися в нього (мова про контекст), щоб не відірватися і БУТИ частиною світу, розуміючи його...
За 10 хв я повернулася в храм... У той контекст.
***
Патерналізм. Його форма - усталені піходи, принципи. Статика?
чи може релігія стати патерналізмом? і де межа?
***
Гумор, який допомагає бачити суть - дуже потрібний. Що там, за словами і усмішками? ...правда?
***
Відчуття: я є для іншої України. Але цю іншу, цілісну Україну ще треба збудувати. Почавши із себе.
***
Моя найбільша молитва - поза храмом...
***
В кожному дні має бути ТВОРЧА НАПРУГА. Коли гарячково шукаєш папір, ручку, щоб записати думки... Коли обдумуєш і систематизуєш обдумуване, щоб завтра воно стало дією, цінністю - стало життям.
***
Моя втомлена душа зрештою впускає в себе СПОКІЙ. Здавалося б, чи може бути втома, якщо ідеш своїм шляхом? Може. Навіть більше - має бути. Щоб випробувати себе на віру, щоб не стати крайністю. Абсолютом, який відірваний від контексту. Втома іде на межі із сумнівом: "Чи варто?". Але дуже швидко "чи варто" стає - "не можу відмовитися від"... (паралель із молитвою Ісуса на Оливній горі - як сенс пошуку сили для реалізації покликання).
Тому варто пройти крізь усе - щоб зрештою зрозуміти контекст, щоб зрештою отримати право говорити про нього. Щоб не втрати відчуття реальності...
***
Простягни мені свою руку. Крізь свою образу - простягни мені руку!
Адже саме зараз так потрібно, щоб хтось втримав. Нехай на мить я втрачу свою суб'єктність. Нехай... нехай впаду в типову форму слабкості і потребд іншого... Але сьогодні, будь ласка, подай мені руку - щоб я залишилася собою завтра.
п.с. сьоголні вийшла із костелу під час служби - виникла потреба ПОВІТРЯ... Було сонячно і тепло - 1 лютого, а на дворі наче весна... Знайшла в сумці довгий чек (єдине, на чому можна було написати те, що подумалося....) і почала записувати... так от - ця мить: вихід, ковток повітря, соце, небо - це як переступити контекст, щоб створити щось... Але суть в тому, що потім знову треба повернутися в нього (мова про контекст), щоб не відірватися і БУТИ частиною світу, розуміючи його...
За 10 хв я повернулася в храм... У той контекст.
Комментариев нет:
Отправить комментарий