Шукати сил у собі. Мабуть саме цього так часто не вистачає, бо завжди
думаємо, що вони є десь зовні… І щоб
приховати відсутність чи недостатність, намагаємося задовільнитися підмінами
понять – думка інших, опора в іншій людині, швидкі відповіді на важкі питання... Багато компромісів, які насправді
лише відтерміновують гловне – прийняття рішення. А це рішення передбачатиме покладання
на себе, відповідальність за свої ж дії,
несприйняття чи нерозуміння інших. Виникатимуть
питання буття, бо найважче таки бути собою.
Шукати сил у собі - означає не
скаржитися. Не винити когось. Не зациклюватися, а через постійних аналіз
рухатися далі.
Так, шукати сил – це безперервно аналізувати – чому, звідки така думка,
таке бажання, такий погляд… Це
безперервний діалог із собою. Це провокативні питання, на які є мужність дати
відверту відповідь – собі ж. Це мислення про себе і свої думки. Це можливо багато «себе» на перший погляд,
але це відкриття світу, осягнення його через такий фокус.
Шукати сил в собі – це змога сказати: «Вибачте, але мені байдуже», розуміючи, що за цим стоїть не просто «показую характер», а прийняття,
усвідомлення – цілісність. Це часто
відмова від багатьох речей, які є надміром
чи чимось другорядним і непотрібним.
Це відчуття себе, свого сенсу існування і відкидання лишнього.
Шукати сил у собі – це постійно навчатися, розвиватися і працювати над
собою. Це зрештою усвідомлення себе. Це не
лише слова, а й дія, не тільки мрія, але й реальність. Це самодостатність із знанням усіх своїх слабкостей, точок болю чи
розвитку. Це багато праці, яка мабуть ніколи і не закінчується. Але це й
потужна опора в собі, яка дає сил, віри, мужності. Вона допомагає діяти.
І насправді у наш час та й у будь-який інший мабуть це і є той єдиний спосіб, що стає свого роду
компасом – спосіб пошуку, безперервного і наполегливого. Адже скільки опцій
навколо, скільки думок, історій успіху
чи неуспіху, а тобі треба у цьому всьому витворити себе, знайти себе, почути
себе - і не розпорошитися на безліч всього гарного, цікавого, нового, популярного, рекомендованого.
«І скаже світ: -Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов - на грані маячні.
І віра – унаївності на грані»
Так, крихта, лише крихта. Але все із чогось починалося – слова, краплі, крихти… із пошуку.
Тому шукаю, шукаю сил у собі, вірю та люблю – можливо на грані, може й
маячні… Але що тоді не маячня? І що ще має сказати світ, щоб людина усвідомила, ким є вона? Скільки ще треба доводити щось світу, щоб зрозуміти, що насправді нічого доводити не треба, бо світ вже забув, що ти щось доводиш.
Шукати сил у собі - не розпорошуючись, не обманюючи себе, не доводячи… це потужний посил, який виводить життя на якісно новий
рівень…
