Якби я була художником і малювала Людину чи то її суть... то це б було небо - голубе і широке, безкрає і глибоке. Бо у кожній людині є її небо, часом похмуре, але від того неменш прекрасне.
Якби я була художником і малювала суть Людини, я б зобразила дитя, яке вперше схопило пальчик матері. Я б намалювала теплий літній дощ, який пронизує хвилюванням та тихим щастям. Я б намалювала сонце, яке ніжно огортає своїм промінням.
Якби я була художником, я б намалювала смерть і втрату, як один із етапів. Сльози - щастя і горя, болю і радості. Намалювала б сонячного зайчика на стіні, який завжди уміло "тікає" від мисливця. Я б намалювала траву і гори, росу і вітер. Рідних і дорогих, далеких і незбагненних. Я малювала і малювала б .... і весь світ все одно б не вмістився на папері. Який же він багатограний, який же він складно-простий, різнорівневий та мудрий. Він не може вміститися на папері. Але він може вміститися у Людині.
Якби я була художником і малювала світ, то намалювала б Людину з піднятою головую, з усмішкою та проникливим поглядом, глибоким і далекоглядним... я б намалювала Людину понад усім - незламну, сильну і при цьому людяну, справжню... усміхнену, задуману... мислячу, глибоку та складну і від цього ще прекраснішу... Я б намалювала Людину, яка сподівається і чарівна у цьому сподіванні. Сподівається всього...
Світ у Людині і Людина у світі - невід'ємні суті одне одного.
