Про що важливо сказати сьогодні? Не знаю…
Якщо відверто, то протягом
дня було багато думок про … комфорт. Що мається на увазі?
Як часто ми приймає малокомфортні нам рішення? Мабуть
частіше уникаємо. Звикнувши до усталеного режиму, звичного стану, типової ситуації,
так важко вийти за рамки і спробувати по-іншому. При цьому, коли зрештою
наважуєшся, то виявляється, що це був найлогічніший крок.
І от некомфортне рішення прийняте. Відчуття полегшення і
навіть свободи огортає тебе… Чому ж тоді було стільки спротиву? Адже те, що
сприяє рішучості, цілісності, має бути природнім та потрібним, а не відкиненим…
Мабуть така людська природа. І можливо це навіть до
певної межі правильно – тоді рішення, які пройшли детальний аналіз, будуть
більш виважені. Але можна сказати напевне, що часом цей «створений комфорт»
важливо таки відкидати, розуміючи усі наслідки після.
Нехай, що зміниться? Все основне зі мною… І це таки так.
Як і те, що я все більше починаю розуміти слова Сковороди «Світ ловив мене і не
спіймав»… Це власне ж про некомфортні рішення. В той час, коли все навколо
прагне до усталеності та пропонує саме стабільність, тобі заманулося по-іншому…
І це по-іншому насправді відповідно до твого внутрішнього світу, твоєї суті,
твого Я.
Тому можливо у некомфортних рішеннях взагалі набагато більше
правди і комфорту як такого, ніж ми звикли думати…
Сьогодні знову і знову багато думок… Проте вони якось
магічно влягаються в голові у цю вечірню пору,коли сонце заходить за горизонт,
а небо стає спокійним і чистим. І дуже хочеться насолодитися цим спокоєм,
передавши частинку його оточенню, іншим… щоб завтра знову і знову приймати «некомфортні»,
але потрібні рішення.
п.с. ... і все частіше думаю про Філософа, якого "не спіймав світ".
