"Твої" люди

   Один день із життя. Наче звичний день. Проте ні… Він починається із вже доволі звичного приїзду в рідне місто. Ранкового приїзду, коли довколишні пейзажі ще окутані ніччю та темнотою… Із вагонів на перон «висипаються» сонні пасажири… Все начебто як завжди. Але незовсім…

   Далі вже львівські вулички із тією ж львівською бруківкою. В далині видніється освітлений готичний собор, і в цю ще нічну пору його величність вражає, підживлюючи внутрішнє пранення Неба… свого Неба.

  Перші маршрутки з першими пасажирами. Все знайоме і дороге. Ось рідний будинок, знайомі стіни. Наче звичайний день починається… Проте таки не звичайний.

  Попереду зустріч із дорогими людьми, із найріднішими друзями, з якими можна говорити довго, про різне, про цінне. Можна говорити про проблеми і радості, про бажане і очікуване, омріяне. Можна говорити про себе – відверто і не маскуючись.

   Але основне навіть не ці розмови, не ти і прагнення наговоритися чи виговоритися. Ні. Основне – це той стан, вир, хвиля щастя і радості, яка окутує тебе, коли чуєш про кардинальні, щасливі зміни у житті цих найрідніших. Коли розумієш, наскільки вони прекрасні у  своїх життєвих доланнях, прагненнях і хвилюванні. Вони прекрасні у своєму щасті. І вся твоя суть прагне розділити цю радість сповна, хоч і слова видаються надто мізерними, щоб передати справжні почуття. Передати глибину вдячності за щирість, любов і правдивість…

   Ось двоє такий дорогих сидять навпроти тебе. Щасливі, усміхнені, справжні. Часом у чомусь непевні, та й багато ще попереду. Але це такі ТВОЇ люди, чиє життя насправді велика частинка тебе. І вже від одного цього факту усмішка з’являється на обличчі, а в душі спокій…

   Таких «твоїх» людей насправді дуже мало… Та й мабуть їх і не може бути багато… У цьому цінність і правда. Саме тому так важливо вміти їх любити, вміти будувати відносити і створювати потік, синергію РАЗОМ. Не забувати і не нехтувати. Творити спільне щастя миті, годин, днів…життя.

   Це праця. Вкотре повертаюся до відчування того, яка ж це праця!!!

Лише один день із життя… І, здавалося б, звичайний  - без надвражень, феєрверків чи ще чогось… Але він все таки особливий, бо у ньому були ті, які навчили ЛЮБИТИ, ТВОРИТИ, ЦІНУВАТИ.

   Дякую ВАМ.