Знову думки... про ЖИТТЯ

   В якийсь момент ти просто до глибини душі починаєш відчувати, як стоїш на краю прірви. Точніше стоїть твоє маленьке «я». Натомість десь позаду, за плечима є щось більше за тебе, яке ніколи не дасть впасти у цю прірву. Не дасть переступити через все набуте, пережите, обдумане і трансформоване в ідеали…

   Десь позаду завжди є тінь справжнього тебе, який пробивається рано чи пізно назовні, не залишаючи вибору. І тут потрібно лише звикнути до цієї висоти. Навчитися бачити щось більше за свій страх. Зневажити всі голосні фрази в собі та амбіції, часто вирощені самозакоханістю та оточенням. Бути поза межами світу, який споживає і лише цим і живе, при цьому залишатися його частиною, зберегти мінімально необхідну дозу інструменталізму, щоб вижити, адаптувати і все таки діяти по-іншому. Діяти по-іншому, демонструючи зміну, якість ... дію.

   Свідомість викохує і сприймає цього справжнього тебе. Вона мов ставить його на ноги через осмислення і відчування. А нова глибина пізнання поглиблює відчування світу навколо.

   Тоді починається інший етап – здобування сил у собі, лише в собі. Це тотальна війна мізерності, яка прагне поскаржитися, відчути себе потрібною чи ще безліч проявів необхідності когось, чогось і для чогось. Проте по мірі здобування цієї сили покладатися на себе відкривається джерело енергії, любові для інших. Починається віддача, бо рівень свідомості показує, що за поверхнею видимого є щось більше, ніж я,моє життя, мій світ, мої бажання…

   Що таке твої бажання, коли таких як ти мільйони і мільярди? Що таке твоє життя, коли воно в масштабі історії лише жменька кількох років, коли цей свій існує набагато довше?

   Приходить зневаження того, чим так важить загал… Ні, мова не про те, що життя не має цінності. Воно має цінність. Але цінність як зусилля, як пізнання, як намагання бути кращим, ніж ти є, намагання віддавати більше, а не акумулювати все для себе і в собі… Воно має значення як цінності і їх дотримання, як любов, як віра… Воно має значення, коли ти відкриваєш себе і нарешті створюєш інші речі відповідно до усього зібраного в собі…

Життя – це щось набагато більше, ніж ми можемо осягнути… Проте ми можемо це відчути.