Як
чарівно може розкритися людина. У слові, в думці, в намірі, в дії…
Ви
довгий час скоса приглядалися одне до одного… Відчуття, щось у цій людині є,
завжди було… Зовні непримітна, ніякі над досягнення її не виділяють, а в очах…щось
є…
Незрозуміла
логіка відчуття, яка насправді нічим не підкріплена. Що там, за поверхнею
видимого? Невідомість…
Не
отримуючи швидкої відповіді, відверто забуваєш про цю думку, враження, можливо
емоцію… на все свій час? І час таки розставляє все на свої місця.
В
якийсь – раптовий, неочікуваний момент – відбувається щось, що змінює
сприйняття… Людина розкривається!!! По-новому, у слові, в тій же думці, у своєму болі та пошуку. Глибина раптом так
враже, що для аналізу потрібно ще кільканадця днів – щоб зрозуміти! Та чим
можна… зрозуміти, сповна…
Чи
можна збагнути ТОЙ світ, який раптом став таким ЯВНИМ!
Його
точно можна відчути, усвідомлюючи вкотре, як важливо чекати, дати шанс, почути!
Можна приміряти все на логіку адекватності, типовості, як завжди, як треба, як
усталено… А можна широко відкрити очі – і побачити, отут, поряд, так непевно з–під
вій виринає погляд, повний надії і віри, що йому дадуть шанс.
Дати
шанс, щоб вкотре побачити, як прекрасно може розкритися абсолютно інший світ… Але чи даємо ми шанси? Перш за все, собі… Адже
лише тоді є опція дати його ще комусь! Почати з себе, з когось, почати взагалі
колись або ніколи…
Що
там, за поверхнею видимого? Там більше, там точно набагато більше…
