Пояснити

–             Ну от скажи — хто я така? З тобою все зрозуміло: підприємець, власна справа. Чітко все і ясно. А я... Я не розумію, хто я?

–                    Для себе чи для інших?

Оце й воно — ось як варто було ставити питання: для себе чи для інших... Для себе чи ДЛЯ ІНШИХ!!!

Та для інших, інших. Шукаючи обгрунтування, діяла саме із цією думкою, із тавром “для інших”. Дайте мені підходяще визначення - і я заспокоюся. Мені буде, що кинути допитливим і саркастичним.

Саркастичним. Та я взагалі не розумію, що таке сарказм — що за жанр, спосіб пониження, що це?

Для інших. Все знову так просто.

–                    Для інших. Це зле?

–                    Та ні, мабуть. Просто потрібно бути відвертою із собою в цьому. Інакше заграєшся. А так є шанс збагнути, що іншим все одно. Їм давно все одно — і так буде завжди.

Завжди буде все одно. А мені завжди буде думатися про те, що насправді не має значення. Завжди або тільки зараз так. Від мене залежить, правда?

Усе пройде. Усе. Що залишиться? Щось.

Усе можна було виправдати як завгодно і чим завгодно. А мені у цьому всьому потрібно було це «як та все завгодно» пояснити у собі.

Я довго пояснювала. Проте в якийсь момент зрозуміла, що просто на просто воджу себе за носа. Бо не пояснюю, а переконую себе у своїй неправоті.

Ти неправа. Ти ніхто і ніщо, недостатньо розумна, доросла, свідома. Ти примітивна. Дивись на себе  - і побачиш все це!

І я дивилася… Я бачила… Я щось доводила. А все простіше. Все настільки простіше: зрозуміти, кому хочу пояснити, і перш за все, пояснити все собі.