Момент істини або процес в людині

Момент усвідомлення істини. У кожного у свій час. У кожного через долання своїх перешкод. У своєму сумніві та становлення через той же сумнів людина зростає, долає, досягає зрештою, і при цьому часом таки продовжує сумніватися.

Безперервні монологічні діалоги, складнощі все нового рівня, як і питання все з більшими викликами. Така реальність пропонує показати усю свою беззахисність. Вона вимагає відкритості у її повній непевності щодо можливих наслідків чи переживань. При цьому одним із явно сформованих викликів стає якість твого мислення. Адже  більша відкритість передбачає більше інформації та контекстів. Безперервний аналіз як запорука руху вперед штовхає до поглибленої роботи над собою, навіть у думках і перш за все у них.

Одночасно десь глибоко в тобі зароджується спокій. Його форма зовсім інша, адже поява спокою як факту не відкидає провокацій, питань, аналізу та крайності.  Навпаки – вони є запорукою зростання та пізнання.

Проте його характер інший. У ньому є мудрість та здатність аналізувати, систематизувати проблему, піднявшись над нею самою.

У цьому спокої є велика доля прийняття – світу, себе, внутрішньої нестабільності та зовнішніх обставин. І в прийняття немає сліпого підпорядкування. Натомість є кращий аналіз, більш свідомі висновки та якісна дія з повною відповідальністю в собі.  Відчуваєте різницю у словах – прийняття і підпорядкування, як органіка і механіка відповідно?!

А далі, що далі? Праця – щоденна, кропітка та детальна праця над собою. Це наче відточування майстерності, тільки ця майстерність стосується життя у всіх його проявах. Далі – існуючі сумніви, проте вони вже спираються на виведені висновки.  Далі – необхідність пристосовувати усе набуте до реалій. В іншому випадку це проста демагогія.

Попереду та ж відкритість людини як цілісної системи, яка здатна із обраною відкритістю працювати, і та ж часта закритість світу у відповідь. Проте тимчасового характеру.

Завжди будуть ті, хто казатимуть, що в цих рядках надто багато філософії. І можна буде довго раціоналізувати на цю тему. Проте смисли, контексти, думки – важливі. А людині у цій важливості відведена вирішальна роль.