Здобути НЕзалежність у собі

Незалежна людина, не залежати… Чи можливо?

   Ми завжди до цього прагнемо абстрактного поняття, дотримуючись свого визначення та встановлючи свою межу цій незалежності. І мабуть це нормально, навіть природньо.

Проте… чи можливо?

   Якщо взяти світ – велику систему всього різного і багатогранного – то розумієш, що насправді зв’язки як форма залежності потрібні і невід’ємні. Ми знаходимося у постійній взаємодії із оточенням, середовищем, які прямо впливають на нас, даючи посили. Справжні чи несправжні, але вони ідуть, і нам, як людям розумним, потрібно із цим розбиратися – розбиратися із поняттями. Тут вже і включається оця «НЕзалежність».

   Вона проявляється у здатності аналізувати, сумніватися, робити виновки. Тобто в тому, що називаємо, «мислити критично». Вона проявляється у силі трансформувати усе обдумане в дію, яка матиме суть, продовження і сенс. Вона проявляється у якісних взаємовідносинах з іншими – коли можемо бути чесними із собою, а відповідно і з оточуючими. Проте усе перераховане не відміняє твоєї присутності у світі, в країні, в середовищі – серед людей.

   Це часто сіє конфлікт, сумніви, роздуми… Але лише у такому поєднанні різного можна знайти себе. Зрозуміти себе і усвідомити свою ж «НЕзалежність».

   Це чітко прослідковується, коли дивимося на відомих історичних осіб… Франко, Шевченко, Кобилянська, Костомаров, Березовський, Марко Вовчок, Мономах чи Мазепа і ще безліч інших, але непересічних… Ці люди точно усвідомлювали себе, розуміючи усю невідворотність певних явищ, які часто треба прийняти. Вони наважувалися мислити по-іншому. Вони жили вищими ідеалами,які вигартовувалися роками. Це був їх особистий подвих в умовах часто тотальної залежності. Проте на диво – саме у цій залежності, яка ішла з різних сторін і в різних формах, вони проявляли найбільшу НЕзалежність, якої часто не побачиш сьогодні.

   Тому варто подумати про це поняття не у форматі «роблю, що хочу, і все можна», а в сенсі «НЕзалежної залежності». Обставини завжди будуть. Обмеження завжди існують. Не все вдається. Але і не все оправдовується. Час іде, ми міняємося, все змінюється – і це нормально. Питання лише в тому, як усе коло залежностей впливає на нас?

   Ми прагнемо незалежності – якої? В масштабі держави – формально – ми її здобули. А в масштабі особи, людини? Може саме цього особистісного ривка, стрибка нам і не вистачає для поступу – навіть державного.

   Не знаю напевно, але можу це відчувати… Як і відчуваю, що ті відомі, історичні та далекі були справді НЕЗАЛЕЖНИМИ. Не зважаючи ні на що. 

"В собі самому шукай справжніх благ" Григорій Сковорода