Навіяно морем

   Хвилі одна за одною накочувалися на берег… Здавалося, за цим можна спостерігати вічно. Якась магічна сила спокою, життєвості приховувалася в процесі. Складолося враження, що життя зупинилося, проте насправді вир усього перемістився у думки…

   Вони накочувалися наче хвилі. І не сила була їх стримати.

  Мабуть це саме та мить, коли можна подумати про, над і зрештою все систематизувати. Проте думалося як завжди про конфлікти, контрасти, людей і життя…

   Сьогодні бачила чоловіка, який активно створював «рух» навколо себе через голосні фрази, купівлю чергового враження, демонстрацію статусності і влади… Він настільки самореалізовувався у цьому, що наче загубився як дитина у свої вже й недитячі роки. Велася якась дивна гра, яку б міг зупинити тільки він. Та чи варто вже тратити на це сили?

   Думалося про можливий діалог, у якому б варто було запитати… 

«Навіщо Вам це?»…

«Так я є тим, ким хочу бути. Так я показую, що вартий багато чого»

«Але навіщо?»

«Це спосіб відчувати свою важливість. Невже це злочин, невже це неправильно?»

«Можливо це вихід та й мабуть не злочин. Але навіщо? Невже це Ваше життя? Невже це Ви - справжні? Так, багато чого можна купити, показати, але… навіщо»

   Діалог зупинився… Розгублений образ чоловіка зникає. Він не зміг би відповісти, думаю. Бо надто довго йшла театральна вистава, коли будь-який інший варіант себе, свого життя, справжності зрештою вже неможливий.

   Він далі купуватиме, споживатиме і демонструватиме. Але це все буде просто гра. А життя надто цінне, щоб бути отакою розмінною монетою… Воно проходить – кожної години, хвилини і секунди…

  Хвилі одна за одною накочувалися на берег… А в голові питання – скільки таких розміняних життів, які начебто маючи все, насправді не мали нічого. Що варто змінити в собі, щоб повністю викорінити подібну дріб’язковість? У чому суть Людини розумної, справжньої, дієвої…?