Вечірня хвилина

   Нарешті довгождана вечірня хвилина… Це мить спокою, перебування із собою та прислуховування до пережитого та відчутого за день. Здавалося б – сьогодні нічого особливого не сталося. Звичайний собі день… Але насправді зараз є відчуття приємного виснаження. Чому виснаження? Бо у кожній хвилині сьогодні були думки – глибокі, важливі, потрібні. Бо осмислення супроводжувало весь день, роблячи його не просто «ще одним прожитим», а ще одним відчутим, усвідомленим. Оце мабуть і є якість. Спитаєте – чому приємне виснаження? Бо праця дає сенс, у праці сили, суть, у праці народжується Людина, перемагаючи слабкості, мізерність, невизначеність. І у таку вечірню хвилину вкотре переконуюся – як важливо мати її – цю мить, для того, щоб сповна усвідомити, пригадати, продумати.

   Так, важливо залишати такий простір – для себе, інших, рідни і дорогих, для хорошої книги і просто думок… Так, важливо бути, наповнюючи вартістю кожну хвилину… Може здаватися, що це все наївно, надумано, зациклено. При цьому саме таку наївність у собі допускаю. І іншим цього ж бажаю… Бо такі миттєвості і є поштовхом та каталізатором подальшого розвитку – але не в одному якомусь просторі. Ні, не в одному, а у багатьох важливих і необхідних одночасно. 

"Люди повинні брати близько до серця не стільки те, що вони мають робити, скільки  - власну сутність".

 Мейстер Екхарт