Закон vs маніпуляція

   Закон про мову підписано. Очікувана подія сталася. А все, що було між підписами Спікера та Гаранта – просто гра на публіку. При цьому публіка – це ми з вами. І пожинати плоди саме нам. Чого ж зрештою чекати?

   Я думаю, що ми 100% може розраховувати на ще більшу кількість маніпуляцій з боку влади, бо саме таке враження створює цей закон, якщо його прочитати -  одна велика маніпуляція. І під «шумок» мовного закону було прийнято ряд інших документів сумнівної якості (державні закупівлі, зону вільної торгівлі), а значить, переслідувалося кілька цілей.  Так,в тексті закону  спочатку можна побачити посилання на різні Хартії, пакти, Раду Європи та ООН, що ще раз показує – дай скальпель в руки злочинця, і він перетворить його на холодну зброю. Бо ми від Європи нічого по суті  не взяли, зате «нахапалися» документиків, скільки треба. Тому це і для ЄС  урок, як такі речі можуть використовуватися на практиці. З іншої сторони скрізь наче підкреслюється роль української мови, як державної. При цьому є безліч варіантів просування та використання регіональних мов чи російської, яка в багатьох статтях відокремлена від інших  мов нацменшин, що теж питання, хоча напевно риторичне. Тому для мене це закон подвійних стандартів і великого обману. І тепер владі ще залишається провести перепис населення, порахувати 10%  і визначити, де ж регіональні мови будуть у привілеях. Натомість нам би не зашкодило за ці гроші референдум провести і запитати народ , чи хоче він такий привілей.  Але на це нема часу, бо державі краще видно, які мають бути стратегії, плани розвитку та руху. Держава в даному контексті  - це Янукович. І вона дбає про міжкультурний діалог та розвиток культури, органи місцевої влади та місцеве самоврядування,ЗМІ, адже всі ці сфери закон охоплює. Єдиний плюс певно, що Азаров може вже не перекручувати мову, хоча він швидше за все продовжуватиме демонстративно це робити. Мені справді цікаво , які ж будуть подальші кроки щодо впровадження  закону, якщо щось подібне взагалі буде, крім шуму навколо нього та гарних білбордів по Україні до виборів. В будь-якому випадку багато хто  за цей час можемо подумати, яку мову, крім української, хоче бачити в себе в паспорті. Бо такий шанс демократична держава нам теж дає.  Або таки піти на вибори, адже, хоч всі і передбачають фальсифікації, там бути треба. 

   А тепер відкриваємо Конституцію і читаємо перший розділ «Загальні положення». В мене якесь внутрішнє відчуття, що кожна із статей вже порушена. І при цьому замість розвитку економіки і реального зростання добробуту населення україномовного, російськомовного та нацменшин в цілому– піарівські заходи, на які вже не знаєш як відповідати, бо є тотальне відчуття безсилля і відсутності важелів впливу. Саме тому наївно продовжую вірити у вибори, як інструмент, щоб сказати «Ні» і зрештою побачити зміни. А якщо наївно будуть вірити 46 мільйонів, то така наївна віра трансформується у потужну силу, чого нам і бажаю.