Дякую

Люди, Вам достатньо  в житті щирості, від якої сльози накочуються на очі?

Вам достатньо глибоких розмов, які змушують ДУМАТИ і відчути…?

Вам достатньо прагнення до себе, пошуку, праці, а не просто РОБОТИ?

Вас не лякає підміна понять, самообман і компроміси? Визначання більшого чи меншого зла, хоча усі менші зола зрештою приводять до більших?

Вам не боляче не давати шасу тим, хто хоче і має право по-іншому або не так як ВИ?

Чи, може, просто страшно дати шанс собі?

Я знаю лише кількох людей, які у вирі нерозуміння чи всезагального розуміння  і всезнання виборють право на свою реальність… Яка насправді набагато реальніша за всі інші реальності. Так, вони сумніваються, вони ставлять багато питань – собі. Але вони Є!

І будуть так, як відчують, так, як прагнуть.

Дякую Вам - тим, хто іде до себе, бо по-іншому не може… 

п.с. музика, що ВІДЧУТИ... більше.