Мабуть життя людини
- це свого роду боротьба за себе. І тут мається на увазі не якийсь
необґрунтований індивідуалізм чи крайні його прояви. Адже правдиво сказав Гете,
що людина усвідомлює себе в собі, а пізнає - у світі. Тому відмежовуватися не
можна і треба. А от шукати себе – мабуть таки варто…
Для того, щоб говорти щось подібне, є достатньо прикладів
у житті. Отак от.
Мій Тато - по
професії фізик. Життя закинуло його у бізнес, де власне пройшов весь
найпродуктивніший період. Проте за два роки до смерті він активно почав
займатися… дизайном. Для цього пішов на курси, вивчав комп’ютер. Тоді вдома ми якось не надавали цьому великого
значення – захоплення.
Проте з часом стало очевидним, що це його. Бо почали з’являтися чудові дизайни приміщень, просторів, інше… Він
створював їх для рідних – часто просто так, щоб щось «своє» віддати оточенню… Він був прекрасним у прагненні творити, у
цьому сміливому пошуці вже у доволі зрілому
віці. І зараз жаль, що такий продуктивний період тривав лише два
роки, а потім різко обірвався. Але з іншої сторони ті роки можна трактувати і
як урок іншим, і як велику мужність, і як велику радість…
Ще одна не менш важлива особистість: мій Дідусь – людина,
яка все життя працювала на заводі, технічна робота. Проте його завжди можна
було віднести до розряду «активістів, комсомольців». І от у свої 60 із
маленьким хвостиком він… почав фотографувати! І це немовірна радість
спостерігати, як він на ПЛІВКОВИЙ фотоапарат робить знимки, без яких вже не
обходяться сімейні події, роздає їх згодом усім. Хобі? Можливо. Але це точно та
справа, яка розкрила нові ресурси і дає багато тепла, любові іншим… Тепер усі
члени родини дарують йому альбоми та фото реквізити J І це теж урок - любові, дії, пошуку, підтримки одне одного…
Дивно, як, здавалося б, в абсурдниз спробах і діях
розкривається Людина. Розкривається по-іншому.
:)
Комментариев нет:
Отправить комментарий