Довершеність і натхнення

    Він знову прийшов сюди. Знову ця вершина, ранішнє місто, яке ще не прокинулося і не відчуло літної спеки, що так впевнено огортала його. Все спить. Все, крім Художника і його невтомного пензля. 

   Цей, здавалося б, малий інструмент і зараз, в безлюдну хвилину був його єдиним другом, порадником. І що найдивніше -  так було завжди: у найважчі моменти життя пензель залишався найбільшою реальністю, мірилом буття, опорою та істиною.  

   Художник ніколи не вимагав визнання, підтвердження таланту, гарантій чи заробітку. Навіщо та й від кого - від тих, які самі шукали визнання і одобрення? Він же вимагав лише невтомної праці та фарб для того, щоб творити. У творінні й було  життя - все, таке мізерне для сучасності, але таке вартісне і багатозначне життя Художника.  І в цій "мізерності" була якась романтика, геройство…

  Десь проїжджав трамвай, люди проходили повз, з цікавості намагаючись заглянути за мольберт, гавкав собака. Місто прокидалося, занурюючись у гамір, метушню та пошук. Але це була наче інша реальність. Бо в реальності Художника були тільки він, він і пензель, а ще пейзаж, фарби і натхнення...

   Ось на папері зявилися перші будівлі, бруківка, старовинний собор… Художник малював і не міг відірватися, допоки праця не набула ознак завершеності. Тоді пензель було опущено, і він одиноко, але так задоволено, повис у повітрі.  Відчуття самодостатності та радості після важкого трудового дня охопило і Художника. Та лише на мить. Бо вже в наступну хвилину цей малюнок здавався мізерним і несправжнім… Особливо на фоні неймовірного заходу сонця, який надавав пейзажу таємничої загадковості та краси… І все ж це були його внутрішній подвиг, пізнання, бачення, його праця...

   Художник зачаровано вдихнув повітря, кожною своєю клітиною відчуваючи цей момент.  Опісля почав складати інструменти, протер свого вірного помічника, згорнув своє дітище і почовгав додому. І можливо за цілий день у нього не було і крихти в роті, можливо завтра він вже сюди не повернеться, можливо ніхто ніколи цю картину, як і багато інших, не побачить… Але він чітко відчував, що цей день, кожна його хвилина були довершеністю. І від такої цілісності погляд ставав яснішим, а рухи впевненіші…

А що для Вас є довершеністю, реальністю, суттю? ...Вашого життя.