Можлива логіка... себе

У нас усіх є періоди ДО та ПІСЛЯ. Коли раптом різко змінюється логіка. Коли все набуває іншого значення і постає питання: «А що взагалі мало значення раніше?». Коли період турбулентності захоплює настільки різко і неочікувано, що  трясе ще довго опісля. 

Коли біль здавлює груди, але є розуміння, що лише пройшовши через цей біль, можна вижити як Людина. 

Коли пояснювати щось стає абсолютно безсенсово – бо ще сам несповна витворив чи усвідомив свій сенс.

Коли дуже багато «коли» і набагато менше «нарешті».

Коли в тобі більше слів, ніж звуків, але їх не можливо сказати… Якийсь час.

Коли власна неадекватність -  у стандартному розумінні -  вражає, а власна обмеженість у формуванні думки чи висловлюванні – шокує. Коли кожен день проходить у праці над собою і відчутті неймовірної втоми від інтелектуального штурму.

Коли пояснюєш собі все навколо у довгих діалогах і вони не припиняються. З часом із цим починаєш жити – нормально. Може, в інших теж так?

Зрештою про інших… Перелом штовхає у потребу того, кому можна сказати. І раптом це зовсім відрізняється від вже твоєї усталеної думки про те, що силу варто шукати в собі. В душі кричиш – не скаржитися! Але цим лише доводиш слабкість – свою.

Транзитна зона затягує. І в якийсь момент треба просто відпустити ВСЕ ДО, поринувши у ПІСЛЯ.  

Внутрішня блокада не відпускає. Таке враження, що якийсь механізм створює в середині власну силу тяжіння, яка не покидає. Вона тягне до старого.

Вириватися, треба ВИРИВАТИСЯ! Чавлячи у собі раба себе, тягнеш руку вгору – на знак протесту. 

Що це – моя революція? Моя РЕВОЛЮЦІЯ!!! Гідності, особистості, свідомості.

Болить? Нехай. Невідомість? Ну і що – хто скаже, що таке відомість?

Сумно? Це тимчасово!

Завтра знову вийде сонце. Завтра знову буде небо, люди, метушня, пошуки, втрати, болі і щастя. Люди помиратимуть і народжуватимуться, а для мільярдів та мільйонів їх світ буде найважливішим. І це теж має якийсь грунт.

Завтра багато хто буде в транзитній зоні До і ПІСЛЯ, хтось її ніколи таки не перейде.

Але – іти треба. Тому сьогодні поринаю сповна у «коли раптом», щоб завтра зустріти свій світанок вже в логіці ПІСЛЯ…