зрозуміти... ДОЩ?

Зрозуміти дощ. Весь день я намагаюся зрозуміти…ДОЩ.

Банально? Поетично? Смішно?

Можна називати як завгодно. Але насправді доволі життєво…

Чому дощ зрештою? Не лише тому, що сьогодні він увесь день нагадує про себе, що прокинулася під його музику і швидше за все засну під такий же супровід... Зовсім ні.

Просто він, не зважаючи на всі докори, скарги людей і незадоволені погляди ( а сьогодні їх було більш ніж достатньо), завжди буде собою – він завжди буде… ДОЩЕМ.

Усвідомлення цього простого, очевидного факту змусило провести паралель із нашим, людським світом… Виявляється, цей НАШ світ може бути нам набагато ближчий…

Дощ як явище, яке наважуєть бути – людина, як істота, яка так прагне цього буття. Свого буття.  

Тут певний урок – урок того ж наважування, урок самоздійснення, неприйняття, коли одиниці можуть радіти чи сприймати його. І все таки він Є. Він має бути, бо така його роль. Його особлива роль, але така звична, така важлива, часто недооцінена – та чи це основне?..

Весь день я намагаюся зрозуміти дощ… відчуваючи щораз чіткіше, скільки всього можна навчитися через відчування, споглядання та прийняття…

У нас безліч інструментів навколо – лише б бачити…  Лише б дозволити собі «відчувати життя»…

П.с.  сьогодні багато дітей одягли гумовці і, не думаючи довго, перестали обминати калюжі – натомість доволі шумно та рішуче іти на них… насправді кумедний, милий та приємний процес для споглядання… Діти вміють «відчувати життя»…