Один рік

Як багато може статися за рік. Здавалося б, лише один рік із багатьох інших. Проте…

 За один рік можна втратити, знайти, стати на певний грунт та багато чого зрозуміти – в собі. Можна  боятися або ж усвідомити, що страх це нормально і його варто долати. Можна продовжувати сумніватися або ж прийняти кожен сумнів як зону росту, пошуку, суті. Можна злитися на себе, порівнювати із чимось чи кимось і бути незадоволеним. Або почути десь далеко здавлений голос, який прагне просто ЖИТИ – не так, по-іншому, мабуть нешаблонно і можливо це й до кращого.

За один рік можна зруйнувати і знову щось збувати. Можна досягнути чогось або ж втрати усе. Але в будь-якому випадку це буде УРОК.

 Втрати ЩО? Досягнути НАВІЩО? Формування відповідей часто в процесі. Натомість все найголовніше завжди із нами. Так воно і є – все у нас, від нас і через нас.  І цю відповідальність часто теж приймаємо надто довго – роками чи більше…

Можна сумуватися, бо черговий раз щось не вдалося. Або вже тут і зараз повернути обличчя до сонця, яке в цю мить близиться до заходу, і побачити одне із чудес світу… І бути від цього щасливим. Скажите – наївно? Ні, просто тепло, від променів…  Це факт -  природній, простий, але часто непомічений.

Можна скаржитися або ж нарешті зрозуміти, що те, на що часто скаржимося, згодом будемо пригадувати із сумом, ностальгіємо, болем втрати і радістю… Можна НЕ цінувати – у потрібний момент. Або ж почати цінувати, коли той же момент пройшов і пропонується щось інше. Можна бути у постійній гонці за чимось, але ЧИМ?

Можна… це теж можна за рік або менше… Але чомусь саме зараз, за кілька днів до нового року все стає явним, очевидним і логічним… Саме зараз хочеться зупинитися. І мабуть таки треба… бо насправді сталося багато – можливо неявного, прихованого від когось, але СТАЛОСЯ, ВІДБУЛОСЯ… І тут можна бути із собою відвертим, не пояснюючи нікому, натомість приймаючи для себе.

 

 Багато сталося чи могло статися… Але набагато більше – різного – ще попереду. І головні події розгортатимуться саме десь в середині, глибоко і таємно... Саме там найбільші питання, виклики та пошуки... Усе там - і для роботи з цим ВСІМ потрібні роки, а можливо менше?.. Можливо...

 

Попереду ще один такий чи інший рік... Один із або ж кардинально відмінний. Байдуже. Важливо те, що його якість визначатиметься тим, що вже є ТАМ (в душі, в блиску очей, в усмішці, яка з'являється, коли ніхто не бачить, в думці та пориві) і що рано чи пізно отримає продовження...

 

:)

 

 

Розуміти без слів

Дивитися в очі людини і бачити у них прагнення жити краще. Відчувати, як всієї душею ця людина бажає щось змінити. При цьому є усвідомлення, що навколо невідомість і коли кінець – питання. Невизначеність, відсутність гарантість та конкретики. Типовий стан. Принаймні сьогодні. 

Проте якщо копнути глибше  і подивитися на це по-іншому.

Прагнути жити краще – задля дітей, себе. Можливо егоїстично. А можливо найбільша ЛЮДСЬКА потреба. Для того, щоб творити, для того, щоб відчувати себе не гвинтиком, а важливим учасником життя. Для багатьох інших причин, які є природніми, потрібними  і важливими.

Змінити. Знаючи, що це не панацея. Бо завтра прийдеться працювати на цю зміну, чекаючи результатів. Знаючи, що ефект буде не одразу. Знаючи усю ціну. І при цьому приймаючи її.

Знати і насправді не знати нічого – ось єдина можлива реальність.

Дні, коли загострюються вади і проявляються чесноти. В дні, коли організація, співпраця досягають піку. В дні, коли конфліктність та заперечення однієї ситуації іншою посилаюється. В дні, коли навколо надмірна концентрація інформація, а хтось все одно перебуває у вакуумі чи не отримує правди. В такі дні життя проявляється у всій своїй суті.

В дні, коли стільки конфлікті – зовнішніх та внутрішніх – і при цьому такий прояв суті.

В такі дні можна багато чого побачити по-іншому. Якісний скачок? Трансформація? Нова реальність?  Можливо… Але правда в тому, що саме в такі дні, такий час можна побачити в очах людини щось ІНШЕ. Незбагненне. Глибоке. Щире. Чесне.

Дивитися в очі людини і розуміти БЕЗ СЛІВ… Що ще має значення?